П`ятниця, 22.09.2017, 04:40
ЗАПОРІЗЬКИЙ МІСЬКИЙ ЦЕНТР СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ ДЛЯ СІМ’Ї, ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Наше опитування
Чи готовы ви усиновити дитину
Всього відповідей: 175
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Статті » Тренинг » Тренинг

Пам"ятка для сімей військовослужбовців, які повернулися із зони АТО

 Ваш вояк нарешті вдома! 

 

        

         Ви  переживали,  сумували,  пишалися  ним,  відчували 

самотність.    Ви  проживали  безсонні  ночі,  хвилюючись  за 

життя дорогої вам людини, яка перебуває у  зоні АТО.  

         Але  зараз  Ви  можете  зітхнути  з  полегшенням –  Ви  та  

ваш військовий можете радіти, ви знову разом.  

         Зустріч може бути щасливою і хвилюючою. 

         Хоча возз’єднання родини – подія радісна, проте вона 

може стати для вас обох і певним випробуванням. Не можна 

про це забувати..  

         Ви  та  близька  вам  людина,  яка  повернулася  із  зони 

бойових дій, увесь цей час жили різними життями, отримали 

різний  досвід  та  змінилися  самі.  Наприклад,  ви  навчилися  робити щось нове, взяли на себе додаткову відповідальність за 

дітей,   за   господарство,   за   роботу   тощо.   Для   відновлення 

колишніх близьких стосунків потрібен буде певний час.  

         Для того, щоб зробити повернення військового додому 

легшим,  ви  повинні  знати,  чого  очікувати  та  чи  реалістичні 

ваші очікування.  

         Ви не одинокі! 

         Багато    сімей    військовослужбовців          долають      подібні 

проблеми.  

         Основне  призначення  цієї  пам’ятки  –  допомогти  вам 

подолати ті труднощі, які можуть з’явитися після повернення 

учасника бойових дій додому.  

                                       3 

 

ЯКИЙ ДОСВІД МАЮТЬ УЧАСНИКИ БОЙОВИХ   ДІЙ 

 

          Час, проведений у зоні бойових дій, та отриманий там 

досвід ще довго впливатиме на бійця. Він міг: 

        потрапити під обстріл ворога або у засідку; 

        бути атакованим ворогами; 

        бути обстріляним з ручної зброї; 

        бачити мертві тіла або частини тіл; 

        дізнатися  про  смерть  або  серйозну  травму  когось  із 

товаришів. 

        Близька вам людина може отримати значні травми від 

бомб,  мін  або  інших  вибухових  пристроїв.  Перебування  у 

незнайомому місці та серед вороже налаштованого місцевого  населення також може серйозно ускладнити його життя.  

         Отже,   близька   вам   людина   повертається   додому   з 

«військовим» сприйняттям дійсності. 

       Ви можете зіткнутися з тим, що люди, які повернулися 

із зони бойових дій, не хочуть про це говорити.  

        Вони можуть хотіти залишити ці спогади у минулому.  

        Вони  можуть  боятися  того,  що  це  змінить  ставлення 

сім’ї до них, або ж вони не хочуть, щоб сім’я  дізналася про 

жахи війни.  

        Часто вони розділяють службу та сімейне життя.  

        Розуміння        того,     чому      ваш     військовий        може 

засмутитися,  коли його розпитують про війну, допоможе вам 

краще його зрозуміти та впоратитися з його проблемами.  

                                      4 

 

ТИПОВІ РЕАКЦІЇ НА ТРАВМУ 

 

     Кожен   військовий   має   свій   власний   досвід.   Однак, 

потрібно  розуміти,  що  будь-яка  людина,  яка  повернулася  з 

зони  бойових  дій,  потребує  певного  часу  для    адаптації  до 

мирного       життя.         Такі     реакції     можуть       бути      особливо 

сильними   у   перший   місяць   після   повернення   додому.   Ці 

реакції  є  нормальною  складовою  процесу  адаптації.  Окремо 

взяті випадки такого реагування  не означають, що у людини 

почався  посттравматичний  стресовий  розлад  (ПТСР)  ,  який 

вимагає професійної психологічної допомоги.  

         Більшість          бійців,       які      повертаються           додому, 

адаптуються до мирного життя протягом кількох місяців після  повернення з зони бойових дій. 

      Типові фізичні, емоційні та поведінкові реакції    бійців після повернення додому. 

 

          Фізичні реакції: 

-    безсоння, постійна втома; 

-    проблеми зі шлунком та вживанням їжі; 

-    головний біль та пітливість при думці про війну; 

-    швидке серцебиття і  дихання; 

-    загострення існуючих захворювань. 

   Емоційні та реакції. 

-    погані сни, кошмари; 

                                          5 

 

- часті негативні спогади про війну; 

-    злість, ненависть; 

-    відчуття безпорадності, страху, нервування;  

-    відчуття суму, самотності, непотрібності; 

-    відчуття збудження, схвильованість;  

-    відчуття      шоку,       оніміння,       неможливості          відчувати 

       позитивні емоції;  

-    легке погіршення настрою;  

-    почуття провини, сорому, самоосуду; 

-    почуття безнадії щодо майбутнього. 

 

       Людина,  яка  повернулася  з  зони  бойових  дій,  може 

мати  небажані  спогади  про  війну.  Якщо  відбуваються  події, 

що  нагадують  війну,  людина  може  реагувати  дуже  сильно  –  від появи нав’язливих образів перед очима і появи небажаних 

думок до спогадів бою (флешбеків). Ці спогади можуть бути 

настільки реалістичними, що людині здається, ніби вона знову  на війні.  

          Людина, яка повернулася з війни, може діяти нервово 

або     неадекватно,        стикаючись        зі    звичними       сімейними 

проблемами.  Злість  та  агресія  є  стандартними  реакціями  при 

бойовому  стресі.  Навіть  незначні  події  можуть  спричинити 

неадекватну і бурхливу реакцію.  

         Більшість   військовослужбовців,   які   повертаються   з 

зони  бойових  дій,  переживають  стресові  реакції,  але  лише  у 

незначної кількості  бійців розвивається ПТСР. 

          

                                        6 

 

Поведінкові реакції:  

-   труднощі з концентрацією уваги; 

-   легко лякається, реагує на голосні звуки; 

-    постійно       насторожі,       проявляє       надмірну        пильність, 

     нав’язливі думки про безпеку; 

-   уникання   людей   або   місць,   пов’язаних   з   травмуючою    подією; 

-    надмірне вживання алкоголю, надмірне паління, вживання    наркотиків; 

-    має поганий апетит, не дбає про своє здоров’я; 

-    проблеми  з  виконанням  звичних  завдань  удома  або  на    роботі; 

-    агресивний стиль водіння авто. 

           Багато  сімей,  а  також  військовослужбовці  відмічають 

ще й позитивні зміни в тих, хто повернувся додому:  

-    нова особистісна зрілість; 

-    більше цінується сім’я та час, проведений разом із сім’єю; 

-    почуття впевненості у собі та у власній сім’ї; 

-   розуміння свого покликання та віра у свою справу і власні  сили. 

 

           Військовий може стати більш духовним, звернутися до 

своїх     духовних       цінностей       і   переконань.       Тому      багато 

поранених         бійців     бажають        повернутися          у    стрій     і 

продовжувати захищати свою країну. Важливо розуміти, що і 

 

                                        7 

позитивні,  і  негативні  психологічні  реакції  бойового  стресу 

можуть проявлятися одночасно.  

   Ярослав знав, що іншим військовим довелося пережити 

більше,  ніж  йому.  Він  не  був  впевнений,  що  саме  ці  кілька 

місяців на сході  забрали у нього всі почуття. Почуття немов  «замерзли».  

           Коли   він   вперше   повернувся   додому,   все   здавалося 

нормальним,          він    добре     почувався        і  був     щасливий        знову 

опинитися  вдома.    Однак  десь  через  кілька  місяців  після 

повернення  він  зрозумів,  що  для  нього  та  його  сім’ї  щось 

змінилося.  У Ярослава з’явилися проблеми з сім’єю, він більше 

не  радів  батьківству  двох  доньок,  5  та  7  років,  не  відчував 

близькості  до  дружини.  Якісь  дрібниці  дратували  та  злили 

його,   він   постійно   почувався   втомленим.   Він   не   відчував 

бажання обговорити це з Оксаною, з якою був одружений 9  років.  Коли вона пробувала поговорити з ним, він опускав очі 

та   починав   длубатися,   роблячи   все,   аби   лише   уникнути 

прямого погляду.  

          Він  просто  думав,  що  вона  не  зможе  зрозуміти  те, 

через  що він  пройшов  та  те  почуття  провини,  яке  він  зараз 

відчуває. Крім того, йому здавалося, що дружині і дітям він 

більше не потрібен ... 

 

                                                 

                                            8

 

ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ДО ПОВЕРНЕННЯ  ВІЙСЬКОВОГО ДОДОМУ 

 

           Ви     та    близький        вам     військовий        вступаєте       в 

постмобілізаційний           етап.     Це      період,      коли     військові 

повертаються  додому,  і  сім’ї    звикають  знову  до  спільного 

життя. Кожне повернення і з’єднання сім’ї  -  особливе. Якщо 

ваш  вояк  вже  повертався  з    зони  бойових  дій,  Ви  можете 

думати:       «Я    знаю,      чого     очікувати»,        однак      наступна 

демобілізація      може   бути   не   легшою.   Військовий   може 

зазнати   інших   стресів   або   травмуючих   обставин   під   час 

військової  служби,  або  ж  життя  вдома  може  змінитися  з 

появою  нової  дитини,    або  захворювання  когось  із  членів 

сім’ї.  Будь-які  із  цих  обставин  можуть  зробити  повернення  і 

призвичаєння до мирного життя іншим або ж важчим.   

         Коли   військовий        повертається   додому,          Ви    можете  відчувати,   ніби   ви   зовсім   не   знаєте   один   одного.      Для 

відновлення       колишньої       близькості,         довіри     і  підтримки 

необхідно       навчитися       знову     довіряти      одне        одному      і 

покладатися один на одного. 

 

         Плани,  мрії  та  очікування  кожного  можуть  змінитися 

через ті зміни, що трапилися у зоні бойових дій, або ж  удома, 

або ж водночас і там, і там.   

         Часом   буває   необхідно   переглянути   та   переоцінити 

сімейні  ролі.  Наприклад,  Ви  не  хочете  позбуватися  власної 

незалежності, яку мали тоді, як ваш військовий був на службі.  

                                        9

 

Ви можете підготуватися до повернення вашого вояка. 

        Вивчіть       інформацію        про     те,    чого     очікувати      та 

         продумайте, як ви можете з цим справлятися. 

        Поговоріть з іншими родинами, у яких військовий вже 

         повернувся додому. 

        Турбуйтеся про себе.  

        Пам’ятайте, що кожне возз’єднання родини – особливе 

         і може відрізнятися від попереднього.  

                                             

                                       Подружжя 

 

         Зазвичай,        після      повернення          починається         фаза 

«медового місяця», яка триває досить короткий період.  

         Ваш      чоловій     на    військовій      службі      міг   пережити  травматичний досвід. 

         Ви   за   час   відсутності   чоловіка   могли   стикатися   з 

різними  проблемами  і  самостійно  вирішувати  їх.  Ви  можете 

відчувати злість через те, що вам довелося самій справлятися 

з  проблемами  за  час  його  відсутності.  Ви  можете  відчувати 

гордість за те, з чим могли справитися за час його відсутності.  

         Ваше   власне   життя   теж   може   змінюватися,   у   вас 

можуть з’явитися нові знайомі або друзі.  

         Можуть постати питання невірності.  

         Можливо,   вам   необхідно   обговорити      зобов’язання 

один перед одним у ваших стосунках.  

         

 

                                        10 

Чи однаково переживають повернення додому чоловіки 

і жінки-військовослужбовці? 

         І чоловіки, і жінки часто відчувають, що ніхто не може 

зрозуміти,  через  що  їм  довелося  пройти.  Після  демобілізації 

чоловіки і жінки часто по-різному повертаються в родину.  

         Для  того,  щоб  справитися  зі  стресом,  чоловіки,  як 

правило, ізолюють себе, можуть шукати моральну підтримку 

у старих друзів або товаришів по військовій службі.  

 

         Жінки частіше пробують поділитися своїми почуттями 

і  враженнями  з  партнерами.  Однак,  вони  можуть  швидко 

дратуватися  або  нервувати,  якщо  відчувають,  що  підтримка 

неадекватна. Їхні чоловіки можуть не розуміти або нехтувати 

негативні  почуття  у  жінок,  таким  чином,  вони  не  можуть 

надати саме ту підтримки, якої потребує жінка.   Діти 

         Підготуйте дітей до повернення батька з зони бойових 

дій.   Потреби  дітей  могли  дещо змінитися за  час  відсутності 

батька,   можливо,   їм   знадобиться   деякий   час,   щоб   знову 

відчути  душевну  близькість  з  батьком,  особливо,  якщо  вони 

були дуже маленькими на час його від’їзду.  

 

            Діти реагують відповідно до їх віку. 

         Немовлята  (12  місяців  або  менше)  можуть  реагувати 

на зміни у розпорядку дня, оточенні, на зміни настрою матері 

або    її   доступність.       Діти     можуть      ставати      апатичними, 

відмовлятися від їжі і навіть втрачати вагу.  

                                       11 

 

 

Діти 1-3 років можуть ображатися, «дутися», плакати, 

влаштовувати  гнівні  істерики,  погано  спати, якщо  мама    має 

проблеми або недоступна увесь час.  

        Дошкільнята (3-6 років) можуть повертатися до більш 

дитячої   поведінки,   регресувати,   можуть   бути   проблеми   з 

туалетом,  смоктання  пальця,  проблеми  зі  сном,  тривожність, 

роздратування,  «висіння»  на  мамі.  Також  вони  можуть  легко 

роздратовуватися,  впадати  у  гнів,    бути  пригніченими  або 

агресивними,  або  ж  скаржитися  на  неприємні  відчуття  або 

біль.  Вони  можуть  думати,  що  батька  мобілізували,  «бо  я 

поганий» . 

         Діти  молодшого  шкільного  віку  (6-12  років)  можуть 

бути  нервовими,  агресивними  або  капризувати  і  скаржитися, 

нити про все. У них може з’являтися головний або шлунковий 

біль тощо.  

         Дуже      часто     дошкільнята        або    молодші       школярі 

турбуються, переживають  про безпеку батька вдома.  

         Підлітки        (13-18      років)      можуть       хвилюватися, 

нервувати, протестувати. Також їм може не подобатися новий 

розподіл      сімейних      ролей      і  сімейних       обов’язків      після 

повернення батька додому.  

        Поради щодо допомоги дітям будь-якого віку : 

   забезпечте       додаткову      увагу,     піклування       та   фізичну 

     близькість (обійми, поглажування, дружні дотики); 

 

   зрозумійте, що дитина може злитися і, можливо, вона має 

    на це право; 

                                      12 

 

обговорюйте  ситуацію,  дайте  дітям  зрозуміти,  що  вони 

     можуть говорити про свої почуття;  

    прийміть  те,  що  вони  відчувають,  і  не  говоріть,  що  такі 

     почуття неправильні і так не можна; 

    розкажіть       дітям,     що     такі    почуття      є   нормальними, 

     приготуйтеся  до  того,  що  це  доведеться  говорити  багато 

     разів; 

    зберігайте      звичайний        ритм     життя      і   плануйте       події 

     заздалегідь. 

 

                           Батьки військовослужбовця 

         Батьки      та    інші     члени      сім’ї    так    само      повинні 

пристосовуватися          до    повернення        військового,      як    і  його 

дружина.  Вони теж повинні зрозуміти, що за час служби всі  змінилися  і  подорослішали.    Їхні  стосунки  з  військовим,  що 

повернувся  з  зони  бойових  дій,  також  змінилися  і  будуть 

іншими.   Доки   вони   «знайомляться»   знову,   їм   необхідно 

зважати на певні рамки відносин.  

          Батькам   та   іншим   близьким   родичам   дуже   легко 

перейти   до   того   типу   ставлення,   який   був   до   військової 

служби.    Вони  хочуть    піклуватися  про  нього  так,  як  він, 

можливо, вже не потребує або ж не хоче.  

 

            Женя  з  нетерпінням  чекала  чоловіка  Богдана  додому. 

Його  не  було  більше  півроку,  і  вона  дуже  зраділа,  коли  він 

нарешті мав приїхати додому. Вона дуже гордилася тим, що 

                                        13 

 

сама     справлялася      з   домашнім       господарством         та    двома 

синами за час відсутності чоловіка.  

         Але    ситуація,      коли    Богдан      повернувся,      виявилася 

важкою. Їхній молодший син, Ігор, навіть не впізнав батька і 

починав  плакати,  коли  Богдан  брав  його  на  руки.  Богдан 

злився  через  це  і  через  деякий  час  припинив  навіть  спроби 

спілкуватися        з  дітьми.      Також,      здавалося,     він   втратив 

інтерес      до   дружини,       хоча     вона    намагалася       виправити 

ситуацію  і  демонструвала  свою  турботу  про  нього.  Коли 

Женя намагалася доторкнутися до чоловіка чи обійняти його,  

від   напружувався   або   відсторонювався,   і   їй   було   боляче 

думати, що Богдан більше її не любить.   

 

         Але Женя була наполеглива у тому, щоб  дати Богдану 

час  звільнити  свої  думки  від  впливу  війни.  Одного  разу  вона  зателефонувала          волонтерам-психологом,             і  після     кількох 

зустрічей  Богдан почав ставати більш відкритим, ділитися 

своїми думками з Женею.  Це було дуже непросто, ї попереду 

на  Женю  та  Богдана  чекала  нелегка  праця  по  відновленню 

близькості       між       ними,    але    потроху      це   вже     починало 

нагадувати їхні колишні стосунки.  

ЯК ПОДОЛАТИ СТРЕС

 

            Ось    декілька      порад,    які    допоможуть        вашій     сім’ї 

справитися зі стресом. 

  Возз’єднання. 

                                       14

 

     Переконайтеся,        що    у   військового,      який    повернувся 

      додому,      є  можливість       якусь    частину     вільного     часу 

       проводити      віч-на-віч     із   кожним      членом      сім’ї   або 

       близьким другом. 

     Підтримуйте  його  у  стосунках  з  іншими,    але  також 

      давайте  йому  якийсь  час  провести  наодинці  з  самим 

       собою.  Проведення  певного  часу  з  бойовими  друзями 

       може бути корисним, але необхідно встановити баланс із 

      часом, проведеним із сім’єю.  

     Експериментуйте  з  різними  стилями  спілкування.  Ваш 

       військовослужбовець звик  до військового стилю розмов 

       і   «обмеженого          інформування».         Можливо,         йому 

      доведеться        заново      зрозуміти       важливість        обміну 

       інформацією.  Не  бійтеся  запитувати  про  війну,  або  про   те,  як  він  зараз  почувається.  Знайте,  що  спочатку  він 

       може  відмовитися  розмовляти.    Можливо,  вам  більш 

       підійде непрямий підхід. Ви можете використати ті види 

      діяльності,  які  спонукатимуть  до  розмов,  замість  того, 

       щоб    дивитися      телевізор.    Такими      видами     діяльності 

       можуть     бути    спільні     прогулянки,      виконання       якоїсь 

       спільної  роботи,    спільні  спортивні  або  інтелектуальні   ігри.  

     Висловлюйте впевненість, що вам вдасться справитися із 

       цією ситуацією і ви знову станете щасливою сім’єю.  

   Розділяйте       або    ж    переоцінюйте         сімейні      ролі,  обов’язки тощо.  

                                      15 

 

 

 

 

Категорія: Тренинг | Додав: Lex_xxxl (23.03.2015)
Переглядів: 336 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входу
Пошук
Друзі сайту
Copyright MyCorp © 2017Конструктор сайтів - uCoz