      Будьте готові до того, що домашні ролі в родині  можуть 

       змінитися  (і  також  можуть  змінитися  особистісні  риси   характеру). 

      Поговоріть  про  те,  що  нового  Ви  навчилися  робити,  

       виконанню яких домашніх обов’язків кожен із вас надає 

       перевагу  (тепер  це  можуть  бути  абсолютно  інші  речі, 

       відмінні від тих, які були до служби чоловіка у війську). 

      При потребі ідіть на компроміси. Ви обидва маєте бути 

       впевнені,     що    потреби      кожного       з  вас    розуміють       і 

       поважають.  

            Піклуйтеся  про  себе,  долайте  стрес  через  здоровий 

спосіб життя. 

      Виконуйте фізичні вправи (наприклад, йога).        Медитуйте, виконуйте дихальні вправи. 

      Забезпечте тривалий нічний сон (8-9 годин). 

      Якщо     ви    вживаєте      алкоголь,     робіть     це   помірно,     - 

       важливо      не   використовувати         алкоголь      як   снодійне, 

       оскільки він заважає глибоким фазам сну,  і не вживати 

       алкоголь  як    спосіб  уникнення  негативних  спогадів  або 

       реакцій,  почуттів,  які  повинні  бути  вирішені.  Вживання 

       алкоголю   з   цих   причин,   як   правило,   приводить   до 

       виникнення       серйозніших        проблем       у   довгостроковій 

       перспективі.  

         Не робіть цього!  

                                       16 

      Не  змушуйте  вашого  військового  говорити.    Можливо, 

       він  ніколи  не  буде  почуватися  зручно  настільки,  щоб 

       розповісти        вам    про     свій    бойовий        досвід.        Краще 

       спробуйте  такі  альтернативні  стратегії,  як  розмови  зі 

       свідками   цих   подій,   або   ж   інші   методи   полегшення 

       бойового стресу, крім розмов про це.  

      Не зупиняйте його, коли він говорить.  

      Намагайтеся  не  давати  оцінок.  Наприклад,  не  говоріть: 

       «Те що тобі довелося робити, це жахливо».  

      Не намагайтеся вказувати, що йому «треба» робити. 

      Не  використовуйте  кліше  або  усталені  вирази:  «Війна  - 

       це    пекло»      або    «Якщо        ти   вже     повернувся,        можеш 

       залишити все у минулому». Замість цього краще скажіть 

       йому,  що  Ви  турбуєтеся  і  переживаєте  за  нього,  Ви  любите  його  і  Ви  будете  поряд,  коли  йому  може  щось    знадобитися.  

      Не      давайте        вашому         військовослужбовцю               порад, 

       попередньо не вислухавши його уважно.  

      Не     поспішайте.            Для     повторного         «знайомства»          і 

       відновлення  комфортного відчуття поряд  одне з одним 

       необхідний певний час.         17

КОЛИ ПОТРІБНА ДОПОМОГА 

        Тепер Вам вже відомо про загальні реакції людини на  стрес,  який  ваш  коханий  може  відчувати  після  демобілізації.  

Пам’ятайте, що для повернення до звичного життя необхідні  час і терпіння. 

         Однак,      проблеми,        що      продовжуються           місяцями, 

можуть       впливати       на    стосунки,          роботу       та   загальне 

самопочуття, якщо ними не займатися і не лікувати.  

         Ваш  військовослужбовець  може  намагатися  подолати 

стрес    за   допомогою        алкоголю,       наркотиків,      емоційного        і 

фізичного дистанціювання або ж  самоізоляції.  

         Або ж у нього можуть бути раптові емоційні вибухи.     Якщо так, то, можливо, час звернутися за допомогою. 

            Що   повинно   вас   насторожити   /на   що   звернути  увагу. 

         Які    ж   ознаки      того,   що     ваш    військовослужбовець 

потребує   сторонньої   допомоги?   Ви   можете   подумати   про 

отримання психологічної допомоги, якщо у людини помітний 

дистрес ( знервованість) у наступних життєвих сферах. 

      У  сімейних  і  соціальних  взаємовідносинах  –  часті  та 

       інтенсивні конфлікти, недостатня комунікація,  уникання 

       відповідальності. 

                                        18

      Проблеми  на  роботі,  у  навчанні  або  іншій  соціальній 

       групі     –    часті    прогули,       конфлікти,       неможливість 

       вкластися у терміни, низька продуктивність роботи. 

      Часті  дуже  сильні  депресивні  або  ж  агресивні  настрої, 

       особливо,    якщо  існує  небезпека,  що  військовий  може 

       завдати шкоди іншим або собі. 

      Часті  нав’язливі  думки,  спогади  або  «картинки»  із  зони 

       бойових дій.  

      Часта     надмірна        настороженість         або     ж    надмірна 

       готовність. 

  Якщо   поведінка   вашого   військового   завдає   помітні 

неприємності,  створює  проблеми  або  ж  заважає  нормальній 

життєдіяльності,  він  може  виграти  від  отримання  необхідної 

допомоги.   

         Визнати проблему може бути дуже важко.   Військовослужбовець може: 

-      думати, що справиться самотужки; 

-      думати, що хтось інший не допоможе; 

-      може  вірити  у  те,  що  проблеми  розв’яжуться  самі  по   собі; 

-      занадто  соромитися  або  ж  боятися    говорити  з  кимось 

       про власні проблеми («щоб не вважали психом»). 

         Такі   емоційні   або   ж   психологічні   проблеми   не   є 

ознакою  слабкості  і  не  свідчать  про  психічне  захворювання. 

Травми,  рани,  включаючи  психологічні,  вражають  хоробрих 

                                       19 

та сильних так само, як і інших людей.  Однак, страх того, що 

«мене     будуть     вважати     психом»,      може    бути     величезною 

перепоною для людей, які справді потребують допомоги.  

         Нагадайте  вашому  коханому  військовому,  що  пошук 

вирішення проблеми є ознакою сильної і зрілої людини.  

         Отримання допомоги від когось іншого іноді є єдиним 

можливим        вирішенням       проблеми       (наприклад,      Ви    ж   не 

соромитеся  звертатися  до  хірурга  для  видалення  апендиксу  і 

самі  не  робите  собі  цю  операцію).  Знання  того,    коли  і  як 

отримати допомогу, насправді є частиною військової науки.  

         Порада, як почати розмову з вашим військовим. 

     Дайте знати, що Ви зацікавлені почути про його почуття 

      та досвід.        Допоможіть вашому військовому висловити свої почуття 

      словами,      запитайте:      «Ти    злишся?      Відчуваєш       сум? 

      Тривогу?», не сперечайтесь і не перебивайте.  Повторіть 

      те,   що    Ви    почули,    щоб     впевнитися,      що    зрозуміли 

      правильно,   та   ставте   додаткові   запитання,  якщо   Вам 

      потрібно знати більше.  

     Розкажіть      вашому       чоловіку     (сину,    другу),    що     Ви 

      почуваєте        до    нього.      Вони     можуть     не    розуміти, 

      наскільки сильно Ви за них переживаєте.  

     Запропонуйте Вашому військовому відвідати священика. 

      Навіть якщо він невіруючий, візит може принести певні 

      переваги.      Релігійні    питання      будуть    обговорюватися, 

      тільки  якщо  військовий  сам  цього  попросить.  Розмови 

                                      20 

  конфіденційні  та  не  стають  частиною  медичної  історії   військового.  

     Відвідайте      приватного       психолога      або   ж    психолога-

      волонтера.       Всі     розмови       є    конфіденційними           та 

      регулюються         Етичним       кодексом       психолога       і   не 

      вносяться у медичну історію військового.  

     Заохочуйте вашого військового до спілкування з іншими 

      ветеранами,       наприклад,      афганцями,      які   теж    можуть 

      розказати про власні відчуття. 

     Поділіться своїм знанням про ПТСР, але не робіть спроб 

      діагностувати       симптоми       у   вашого      військового.      Це 

      роблять спеціалісти за допомогою спеціальних тестових   методик.  

     Запитайте, як Ви можете допомогти, і регулярно про це    запитуйте. 

          ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД   (ПТСР) 

        Багато   таких   загальних   проявів   бойового   стресу   є 

також  симптомами  пост  травматичного  стресового  розладу 

(ПТСР).        Однак     при    ПТСР      вони     значно    інтенсивніші, 

сильніше турбують, не зменшуються і не проходять.  Якщо ці 

негативні  прояви  не  стають  менш  інтенсивними  протягом 

декількох місяців, або ж вони спричиняють значні проблеми у 

щоденному житті вашого військовослужбовця, час звернутися 

по професійну допомогу.  

                                      21 

ПТСР      –   це    виліковний       стан,    який     діагностується 

клінічним психологом або ж психіатром. Це досить серйозний 

розлад,     який     може     розвинутися        після     того,    як   людина 

побувала у травмуючій ситуації.  

                   Симптоми ПТСР 

  Переживання травмуючого досвіду (флеш беки). 

         Погані       спогади       про      травмуючі         події     можуть 

повернутися будь-коли.  Людина може відчувати той же страх 

і жах, який вона відчувала безпосередньо під час події. Часом 

є  подразник  (тріггер), який  запускає  флеш  бек, – звук,  певна 

картинка або ж запах можуть викликати стресову реакцію або 

ж змусити знову пережити травмуючу ситуацію.  Наприклад, 

багато  ветеранів  бойових  дій  реагують  на  запах  диму  або 

голосні звуки, відчуваючи  тривогу або гнів.       Уникнення або заціпеніння.  

         Люди с ПТСР  намагаються уникати речей, які можуть 

нагадувати  їм  про  травматичну  подію,  яку  вони  пережили.  

Сюди   належать   і   людні   місця,      ситуації   (як   у   торгових 

центрах), де є надто багато виборів, або певні місця (гарячі і 

сухі    території,      степ,    поле     тощо).     Також      вони      можуть 

закриватися, відгороджувати від себе почуття страху чи болю.  

Деякі  використовують  «оніміння,  затерпання»  почуттів,  щоб 

приховати свої стресові реакції. 

                                        22 

Надмірна пильність або надмірне нервове збудження. 

         Люди,   що   страждають   на   ПТСР,   можуть   постійно 

перебувати  у  стані  підвищеної  боєготовності,  дуже  швидко 

відчувають       нервове      збудження,       гнів,    легко     лякаються. 

Проблеми з засинанням, гнів, та труднощі з концентрацією  є 

додатковими симптомами нервового збудження. 

                   Фактори, які посилюють ПТСР. 

         Наскільки   ймовірно,   що   у   військового   розвинеться  

ПТСР? Це залежить від багатьох факторів, таких як: 

  -    наскільки сильною була психологічна травма;  

  -    чи був він поранений; 

  -    інтенсивність реакції на травму; 

  -    чи був хтось з близьких поранений або ж загинув; 

  -    наскільки     сильною      була    небезпека      для    їх  власного 

            життя;   -    наскільки  сильно  вони  відчували  втрату  контролю  над 

            ситуацією; 

  -    яку   допомогу       і     підтримку       вони    отримали       після 

            травмуючої події. 

         Кроки      до    вирішення        проблеми        та    отримання 

допомоги. 

1.     Спеціаліст   повинен   оцінити   симптоми   за   допомогою 

       інтерв’ю та тестів. 

                                      23 

2.     Людина  отримує  інформацію  про  ПТСР,  інші  психічні 

       стани  і  реакції  на  стрес  та  про  те,  як  вони  можуть 

       впливати на неї. 

3.     Вибирається       механізм       допомоги          із   врахуванням 

       інтересів     людини.      Він     може      включати       допомогу 

       психолога, психотерапію, медитації, фізичні вправи, або 

       ж   лікар   може   призначити   медикаментозну   допомогу. 

       Існують ефективні методи боротьби з ПТСР. Когнітивно-

       поведінкова      терапія     (КПТ)       вважається         найбільш 

      результативною.  Експозиційна  терапія  -  це  КПТ,    де  ви 

      розказуєте  про  свій  травматичний  досвід  знову  і  знову 

       доти,   доки   спогади   не      перестають       бути   болючими.  

       Когнітивна  терапія  –  це  ще  один  підхід  у  КПТ.  Він 

       допомагає      розпізнати     пов’язані     з   травмою      думки     і 

       змінити  їх  таким  чином,  щоб  вони    стали  точнішими  і    менш неприємними.  

     ПТСР  може  зробити  спільне  життя  з  людиною,  яка 

страждає від цього стану, дуже неприємним.  

         Члени   сім’ї   людини   з   ПТСР   можуть   відчувати 

наступне. 

      Симпатія.      Ви    можете     співчувати      своєму     коханому, 

       спостерігаючи  страждання,  яких  він  зазнає.  Якщо  Ви 

       проявляєте  ці  почуття,  це  може  допомогти  військовому 

       усвідомити   вашу   симпатію   до   нього.     Однак   будьте 

       обережні, щоб не поводитися з ним, як з інвалідом. Люди 

                                      24 

з   ПТСР,     отримавши        відповідну     допомогу,      зазвичай 

      почуваються набагато краще.  

     Негативні почуття. Якщо вам здається, що ваш чоловік 

      втратив ті риси, які Ви любили, для вас це усвідомлення 

      може  бути  дуже  важким.  Найкращий  спосіб  уникнення 

      негативних  вражень  -  це  дізнатися  більше  про  ПТСР. 

      Навіть   якщо   ваша   кохана   людина   відмовляється   від 

      допомоги  психолога,  Ви  отримаєте  певні  переваги  від 

      бесіди з психологом самі.  

      Уникання. Ви можете уникати тих же речей, які уникає і 

      ваш   військовий,  для  того,   щоб   уникнути   негативних 

      реакцій.  Або  ж  Ви  можете  боятися  його  реакції,  якщо 

      робите   щось   за   його   відсутності.   Одне   із   можливих 

      рішень   поступово        починати   якісь   справи   і       заняття,    відвідувати  різні  події  (концерти,  масові  заходи  тощо). 

      Спочатку Ви можете залишати військового вдома, якщо 

      він   так   бажає,   але   у   довготривалій   перспективі   Ви 

      повинні  домовитися  про  якісь  спільні  справи,  спільний 

      відпочинок        тощо.        Зверніться       за   психологічною 

      допомогою,  якщо  демобілізований  продовжує  уникати  і 

      ухилятися  від  більшості  спільних  занять  або  ж    часто 

      забороняє вам це робити.   

     Депресія .  Це  поширений  стан  серед  членів  сім’ї,  де  є 

      людина з ПТСР, що спричиняє відчуття душевного болю  

      або  ж  втрати.  Якщо  ПТСР  триває  довго,  Ви  можете 

      почати   втрачати   надію,   що   ваша   сім’я   «знову   стане 

                                      25